Історія справи

Постанова ВГСУ від 15.04.2014 року у справі №910/20718/13
Постанова ВГСУ від 01.02.2016 року у справі №910/20718/13
Постанова ВГСУ від 10.03.2015 року у справі №910/20718/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року Справа № 910/20718/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників:прокуратуриБоднарчук В.М. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України позивачаПопович О.М. - довіреність від 17.10.2014 р.відповідачаЄвтєхов Є.А. - довіреність від 04.03.2015 р.третьої особине з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Колібріс" на постановувід 02.12.2014 р. Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/20718/13 господарського суду м. Києваза позовомДержавної архітектурно - будівельної інспекції Українидо Приватного підприємства "Колібріс"третя особаКиївська міська радаза участюПрокуратури Святошинського району м. Києвапрозобов'язання знести самовільно збудовану двоповерхову будівлю

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2013 р. Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до ПП "Колібріс" про зобов'язання відповідача знести самовільно збудовану двоповерхову будівлю на території фонтану на перетині вул. Гната Юри та просп. Леся Курбаса у Святошинському районі м. Києві за власний рахунок.

Позовні вимоги, з посиланням на частини 1, 7 статті 376 Цивільного кодексу України, приписи статей 34, 37, 38, 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та статей 4, 10, 11 Закону України "Про архітектурну діяльність" обґрунтовані тим, що Інспекцією в ході проведення перевірки дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності було встановлено, що на замовлення ПП "Колібріс" на території фонтану на перетині вул. Гната Юри та просп. Леся Курбаса у Святошинському районі м. Києві самовільно збудовано двоповерхову будівлю без затвердженої у встановленому порядку проектної документації, без документів, які надають право на виконання будівельних робіт, відповідачем не забезпечено здійснення авторського та технічного нагляду за будівництвом. При цьому, під час проведення перевірки директором ПП "Колібріс" не пред'явлено проектно- дозвільної документації на підтвердження законності будівництва, разом з цим, Інспекцією не видавались дозволи та не реєструвались документи дозвільного характеру, які б надавали право ПП "Колібріс" виконувати будівельні роботи за вказаною адресою.

Позивач зазначав, що за результатами перевірки Інспекцією складено акт від 29.12.2012 р., в якому вказані виявлені під час проведення перевірки порушення та винесено припис від 29.12.2012 р. з вимогою в строк до 29.02.2013 р. усунути порушення відповідно до вимог чинного законодавства, які направлені відповідачу поштою у зв'язку з відмовою директора підприємства від підпису у складених документах. При цьому, за вчинені правопорушення винесені постанови про накладення на ПП "Колібріс" штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 11.01.2013 р. № 04/13, № 05/13, № 06/13, які останнім були оскаржені до суду, проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 р. у справі № 826/1046/13-а у задоволенні позову ПП "Калібріс" про визнання протиправними дій та скасування зазначених постанов Інспекції відмовлено.

Крім того, позивач зазначав, що за результатами повторної перевірки з метою контролю за виконанням вимог раніше винесеного припису від 29.12.2012 р., було встановлено, що порушення ПП "Калібріс" не усунуті, припис не виконаний. За наслідками проведення повторної перевірки був складений акт від 29.08.2013 р. та винесений припис від 29.08.2013 р. з вимогою усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил шляхом знесення самовільно збудованої двоповерхової будівлі на території фонтану на перетині вул. Гната Юри та просп. Леся Курбаса у Святошинському районі м. Києві у термін до 30.09.2013 р., а також винесено постанову про накладення штрафу за вчинене правопорушення від 09.09.2013 р. № 980/13.

В акті перевірки від 01.10.2013 р. встановлено, що виявлені при проведенні попередніх перевірок порушення вимог чинного законодавства ПП "Колібріс" не усунуті, приписи від 29.12.2012 р. та від 29.08.2013 р. не виконані, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом про зобов'язання відповідача знести самовільно збудований об'єкт нерухомості.

Рішенням господарського суду м. Києва від 20.11.2013 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2014 р., позовні вимоги задоволені, зобов'язано ПП "Колібріс" знести самовільно збудовану двоповерхову будівлю на території фонтану на перетині вул. Гната Юри та просп. Леся Курбаса у м. Києві за власний рахунок.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2014 р. судові рішення у даній справі скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві підтримала свої позовні вимоги, вказуючи на наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи, зокрема, з приписів статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та статті 376 Цивільного кодексу України.

ПП "Колібріс" у запереченнях на позовну заяву посилалось на недоведеність позивачем наявності обставин, з якими Закон пов'язує право на звернення до суду з вимогою про знесення відповідачем будівлі, а також неподання позивачем доказів порушення прав інших осіб при зведенні спірної будівлі, неможливість перебудови спірної будівлі, що могло б свідчити про необхідність її знесення.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.06.2014 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Київську міську раду.

Київська міська рада у поясненнях на позовну заяву вказувала, зокрема, на порушення ПП "Колібріс" під час будівництва двоповерхової будівлі вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.08.2014 р. (судді: Смирнова Ю.М., Отрош І.М., Удалова О.Г.) позов задоволено повністю, зобов'язано ПП "Колібріс" знести самовільно збудовану двоповерхову будівлю на території фонтану на перетині вул. Гната Юри та просп. Леся Курбаса у Святошинському районі м. Києва за власний рахунок.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності позовних вимог, їх обґрунтованості та відповідності чинному законодавству, встановивши обставини стосовно здійснення відповідачем будівництва за відсутності документів, що надають право на виконання будівельних робіт, а також використання відповідачем земельної ділянки для будівництва, з порушенням її цільового призначення, встановленого у договорі оренди землі, за умовами якого земельна ділянка відповідачу надавались у користування для експлуатації та обслуговування торгівельних майданчиків, без права проведення капітального будівництва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 р. прийнято апеляційну скаргу ПП "Колібріс" до провадження, а ухвалою від 03.11.2014 р., зокрема, здійснено заміну Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві на Державну архітектурно - будівельну інспекцію України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 р. (судді: Коршун Н.М., Дикунська С.Я., Алданова С.О.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 06.08.2014 р. в апеляційному порядку, залишив його без змін з тих же підстав.

ПП "Колібріс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, а саме статті 376 Цивільного кодексу України та статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Скаржник вказує на залишення судами поза увагою, що частиною 7 статті 376 Цивільного кодексу України визначено, що для задоволення вимоги про знесення самочинного будівництва необхідна наявність певних умов, а саме: істотне відхилення від проекту, суперечність суспільним інтересам або порушення права інших осіб, істотне порушення будівельних норм і правил, а також неможливість проведення відповідної перебудови або відмови особи від такої перебудови, обставини стосовно чого судами не встановлювались, наявність підстав саме для знесення об'єкту не з'ясовувалось.

Заявник касаційної скарги також зазначає, що позивачем не було доведено чи аргументовано належними доказами наявність підстав для звернення Державної архітектурно - будівельної інспекції до суду з позовом про знесення відповідачем збудованої ним будівлі на підставі частин 1, 7 статті 376 Цивільного кодексу України, що залишено судами поза увагою.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, посадовими особами Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві було проведено позапланову перевірку дотримання ПП "Колібріс" вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, державних стандартів і правил, в ході якої встановлено, що на замовлення ПП "Колібріс" на території фонтану на перетині вул. Гната Юри та просп. Леся Курбаса у м. Києві самовільно збудовано двоповерхову будівлю без затвердженої у встановленому порядку проектної документації, чим порушено вимоги статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" та без документів, які надають право на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги частини першої статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

В ході перевірки також встановлено, що відповідачем, як замовником будівництва, не забезпечено здійснення авторського та технічного нагляду за будівництвом, чим порушено вимоги статті 11 Закону України "Про архітектурну діяльність", пункт 2 Порядку здійснення авторського нагляду під час будівництва об'єкта архітектури та пункт 2 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 903.

У період проведення перевірки директором ПП "Колібріс" не пред'явлено проектно-дозвільної документації, підтверджуючої законність будівництва вказаного об'єкта.

Судами встановлено, що за результатами проведеної перевірки Інспекцією складено акт від 29.12.2012 р., видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 29.12.2012 р., складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 29.12.2012 р. та винесено постанову № 04/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 11.01.2013 р.

29.08.2013 р. на виконання припису від 29.12.2012 р. та на вимогу прокуратури міста Києва Інспекцією проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на перетині вул. Гната Юри та просп. Леся Курбаса у м. Києві (двоповерхова будівля на території фонтану), за результатами якої встановлено, що вимоги припису Інспекції від 29.12.2012 р. не виконано, а саме ПП "Колібріс" не усунуті виявлені правопорушення відповідно до вимог діючого законодавства.

29.08.2013 р. Інспекцією видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, відповідно до якого у термін до 30.09.2013 р. вимагалось усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил шляхом знесення самовільно збудованої двоповерхової будівлі на території фонтану на перетині вул. Гната Юри та просп. Леся Курбаса у місті Києві. Складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 29.08.2013 р. та винесено постанову № 380/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 09.09.2013 р.

Крім того, судами встановлено, що 01.10.2013 р. на підставі припису Інспекції від 29.08.2013 р. та вимоги прокуратури міста Києва проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, держаних стандартів і правил на перетині вул. Гната Юри та просп. Леся Курбаса у місті Києві (двоповерхова будівля на території фонтану), за результатами якої встановлено, що вимоги припису Інспекції від 29.08.2013 р. не виконано, а саме не усунуті виявлені правопорушення відповідно до вимог діючого законодавства шляхом знесення зазначеної двоповерхової споруди, чим порушено підпункт а пункту 3 частини четвертої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві про зобов'язання ПП "Колібріс" знести самовільно збудовану двоповерхову будівлю за власний рахунок, з посиланням на частини 1, 7 статті 376 Цивільного кодексу України, приписи статей 34, 37, 38, 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та статей 4, 10, 11 Закону України "Про архітектурну діяльність".

Здійснюючи судовий розгляд справи та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо доведеності позовних вимог, встановивши обставини стосовно здійснення відповідачем будівництва за відсутності документів, що надають право на виконання будівельних робіт та невиконання приписів уповноваженого органу про усунення порушень шляхом знесення самочинного збудованого об'єкту, а також використання відповідачем земельної ділянки для будівництва, з порушенням її цільового призначення, встановленого у договорі оренди землі, за умовами якого земельна ділянка відповідачу надавалась у користування для експлуатації та обслуговування торгівельних майданчиків, без права проведення капітального будівництва.

Порядок будівництва нерухомого майна врегульовано відповідними нормативними актами, а саме: Земельним кодексом України; Цивільним кодексом України; Законами України "Про основи містобудування", "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про архітектурну діяльність", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про екологічну експертизу", "Про охорону культурної спадщини"; Порядком видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 р. № 103, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.07.2011 р. за № 902/19640.

У положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 Цивільного кодексу України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно із частиною 2 статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За змістом частин 4 та 7статті 376 вказаного Кодексу залежно від ознак самочинного будівництва зазначені в цих пунктах особи можуть вимагати від особи, яка здійснила самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення його перебудови власними силами або за її рахунок, приведення земельної ділянки у попередній стан або відшкодування витрат.

З урахуванням змісту вищевказаної правової норми, в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 Цивільного кодексу України, вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України та статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

За приписами статті 2 вказаного Кодексу, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до вимог статті 376 Цивільного кодексу України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 Цивільного кодексу України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 38 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю.

Указом Президента України від 08.04.2011 № 439/2011 затверджено Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, підпунктом 18 пункту 5 якого передбачено, що Держархбудінспекція України відповідно до покладених на неї завдань здійснює претензійно-позовну роботу, звертається до суду з позовами щодо захисту своїх прав та законних інтересів, а також інтересів держави з питань державного архітектурно-будівельного контролю та контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу, до яких входять юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

За приписами чинного законодавства, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до положень статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені в приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та (або) якщо перебудова об'єкта є неможливою.

Розглядаючи зазначені вимоги відповідно до вказаної норми та положень частини 7 статті 376 ЦК України, суди повинні встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкта та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Здійснюючи судовий розгляд справи та задовольняючи позовні вимоги про зобов'язання відповідача знести самочинно збудований об'єкт суди виходили, зокрема з того, що цей об'єкт збудований останнім за відсутності документів, що надають право на виконання будівельних робіт, що свідчить про невідповідність державним стандартам, нормам і правилам, які встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку й реалізацію містобудівної документації, при цьому, вказуючи на невиконання у добровільному порядку приписів Інспекції про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил шляхом знесення збудованого об'єкту.

Як вбачається з матеріалів справи, скасовуючи судові рішення у даній справі, суд касаційної інстанції вказував на необхідність здійснення судами розгляду спору у даній справі, виходячи із предмету та підстав позову та встановлення обставин щодо наявності у Державної архітектурно - будівельної інспекції підстав для звернення до господарського суду з позовом про зобов'язання відповідача знести збудовану ним будівлю на підставі приписів статті 376 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1статт 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Пунктом 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 р. № 439/2011, визначено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до пункту 3 вказаного Положення основними завданнями Державної архітектурно-будівельної інспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства, у тому числі здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань.

Проте, здійснюючи повторний розгляд справи та задовольняючи позовні вимоги, судами першої та апеляційної інстанції залишено поза увагою вказівки суду касаційної інстанції та правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 17.12.2014 р. у справі № 6-137цс14 про необхідність встановлення обставин стосовно наявності правових підстав для звернення Державної архітектурно - будівельної інспекції до господарського суду та правовий статус позивача, зокрема, стосовно звернення Інспекції до суду як суб'єкта владних повноважень на виконання владних управлінських функцій зі здійснення архітектурно-будівельного контролю у зв'язку з порушенням забудовником вимог законодавства з питань будівництва, містобудування та архітектури, а відтак не здійснивши перевірку чи не є відносини між сторонами у даному випадку публічно-правовими та чи підлягає зазначений спір вирішенню в порядку господарського судочинства.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що задовольняючи позовні вимоги Державної архітектурно - будівельної інспекції зобов'язання відповідача знести збудовану ним будівлю, судами першої інстанції та апеляційної інстанції були встановлені обставини стосовно використання відповідачем земельної ділянки для будівництва, з порушенням цільового призначення, встановленого у договорі оренди землі, за умовами якого земельна ділянка відповідачу надавалась у користування для експлуатації та обслуговування торгівельних майданчиків, без права проведення капітального будівництва.

Разом із тим, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог особи, яка не є власником земельної ділянки, на якій зведено об'єкт нерухомості, судами не встановлювались обставини стосовно того, яким чином порушуються права зазначеної особи та чи зверталась вказана особа за захистом свого порушеного права.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 р. у справі № 910/20718/13 та рішення господарського суду м. Києва від 06.08.2014 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Касаційну скаргу задовольнити.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач